«Аменхотеп IV відкинув вікове єгипетське многобожжя і встановив, як
державне вірування, шанування одного тільки сонця разом з його сином і
подібністю — фараоном». Чудово, що «перші сонцепоклонні нововведення
царя і, навіть, панування культу сонця, в збиток всім іншим єгипетським
божествам були здійснені в старій столиці», тобто у Фівах. Але після
переїзду двору в нову столицю не тільки імена старих богів, але самі
слова «боги», «бог» не тільки зникли з сонцепоклонних пам'ятників, але
інколи навіть знищувалися на колишніх надписах.. Таким чином, в країні
за волею царя, через його авторитет і реальну владу був встановлений
фактично строгий монотеїзм, що замінив стародавній політеїзм. «Навіть на
околиці країни, у найвіддаленіших храмових угіддях, виконували накази
столиці. В самій столиці в місті Не (тобто у Фівах) люди дуже скромного
суспільного положення всіляко уникали вживати на власній похоронній
церемонії слово „бог“. Проте подекуди проривалися старі традиції. В
написі правителя одного міста недалеко від Ахетатона згадується бог
Хнум». Проте подібні факти були поодинокими. Сила царської влади
поставила, принаймні ззовні, всю країну на коліна перед богом Атоном.
«Було повне відкидання старих богів… Одночасно це було повне торжество і
завершення уявлення про сонце як про фараона… Нова віра… стала бачити і
у фараоні, і в сонці тільки двох надприродних царів».
Фарао́н — титул монарха у Стародавньому Єгипті.
Слово «Фараон» — це грецьке спотворення єгипетського «пер о» (високий дім), що значило царський палац. Цим словом почали називати персону царя лише за часів Нового царства після 1580 року до н. е.
Фараон вважався живим богом, яршщкий після своєї смерті повинен приєднатися до інших богів. Він носив титул Сина Сонця і мав релігійну, політищпчну та військову влади у всьому Єгипті. Кожен фараон мав п'ять так званих титульних імен.
Помічником фараона був перший міщністр (візир), керуючий виконавчою владою.
Аменхоте́п IV Ехнато́н (Аменофіс)
Аменхотеп IV провів релігійну реформу, проголосивши Атона єдиним державним богом, а себе — його пророком. Цим самим він перший у відомій історії замінив стародавній політеїзм на монотеїзм. Метою його реформи було зменшення влади жерців (особливо жерців Амона з Фів).
Під час реформи він змінив своє ім'я, яке означало «Амон задоволений»
на Ехнатон («Блиск Атона» чи «Корисний для Атона» або «Щит Атона»).
Роки правління 1372-1354 до н.е.
Введення культу Атона
Ввівши в державі культ Атона багато стародавніх храмів занепали,
жрецтво Амона переслідувалося царем, на храмових рельєфах знищувалися
зображення і імена ненависного царю-єретику бога Амона — Ехнатон не
щадив навіть імені свого батька Аменхотепа III. Абсолютизуючи власну
владу, Ехнатон довів до крайності культ своїх власних статуй, які
вважалися проявами його божественного єства. Реформа Ехнатона допускала
шанування і ряд інших божеств: з Атоном спочатку співіснували інші форми
сонячного божества (головним чином Ра і Ра-Горахте, ототожнені з Атоном), духи і демони.
Культ Атона і по суті, і формою різко відрізнявся від культу Амона і
всіх інших стародавніх богів — новий бог не мав ні антропоморфної, ні
тим більше зооморфної іконографії; образ його не утілювався в статуях,
про нього не існувало ніяких міфів і оповідей; до міфології інших богів
він не мав анінайменшого відношення. Це був культ натуралістичний —
культ самого животворящого сонця, інакше кажучи, культ великої сили
природи, простий і ясний, позбавлений теологічних і міфологічних
хитрувань, оздоб і символіки. Храм Атона був відкритий для всіх, ніяких
неприступних для віруючих місць в ньому не було. Дари приносилися на
відкриті вівтарі великому і єдиному новому богу. Як же уявляли собі
цього бога його прихильники, починаючи з самого Ехнатона? Відповідь на
це питання дає нам прекрасний гімн богу Атону, складений, мабуть, самим
Ехнатоном або за його вказівкою: "Атон — животворяща сила космосу; він
творець всього світу, тварин і людей. Створивши людей, Атон наділив їх
різними мовними і етнічними ознаками, різним кольором шкіри. Він створив
і Єгипет, і чужоземні країни — Сирію, Куш — і забезпечує їх існування."
Інакше кажучи, Атон — універсальний бог, благий для всіх і вся.
Рамсес (Рамзес) II Великий — фараон Древнего Египта, правивший приблизительно в 1279 — 1213 годах до н. э., из XIX династии.
Сын Сети I и царицы Туйи. Один из величайших фараонов Древнего Египта. Ему преимущественно присваивался почётный титул А-нахту, то есть «Победитель». Памятники и папирусы нередко называют его и народным прозвищем Сесу или Сессу. Это, несомненно, то же имя, которое в предании Манефона упоминается таким образом: «Сетозис, который называется также Рамессес». У греков это имя превратилось в Сезостриса, героя легендарных сказаний и всемирного завоевателя.
Джерела інформації: http://uk.wikipedia.org/wiki
Немає коментарів:
Дописати коментар